# Зміст 1. [Передмова](/peredmova) 2. [Вступне слово](/vstup) 3. [Еволюція явища корупції: історичний ракурс](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs) 4. [Визначення терміну «корупція»](/vyznachenya_termynu_korupcyya) 5. [Типи корупції](/tupy_korupcyy) * [Хабарництво](/tupy_korupcyy/khabarnyctvo) * [Патронажна система](/tupy_korupcyy/patronazhna_systema) * [Непотизм (кумівство)](/tupy_korupcyy/nepotyzm_kumyvstvo) * [Захоплення держави](/tupy_korupcyy/zakhoplennya_derzhavy) * [Лобіювання](/tupy_korupcyy/lobyuvannya) * [Шахрайство](/tupy_korupcyy/shakhraystvo) * [Зловживання владою або посадовим становищем](/tupy_korupcyy/zlovzhyvannya_vladoyu_abo_posadovym_stanovychem) * [Розкрадання](/tupy_korupcyy/rozkradannya) * [Розтрата](/tupy_korupcyy/roztrata) * [Політична корупція](/tupy_korupcyy/polytychna_korupcyua) 6. [Чинне законодавство](/chynne_zakonodavstvo) 7. [Структура антикорупційних органів України](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny) * [Національна рада з питань антикорупційної політики](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky) * [Завдання національної ради з питань антикорупційної політики](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky/zavdannya_nacyonalnoy_rady_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky) * [Склад національної ради з питань антикорупційної політики](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky/sklad_nacyonalnoy_rady_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky) * [Національне антикорупційне бюро України](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny) * [Підслідність НАБУ](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny/pydslydnyst_nabu) * [Обов’язки НАБУ](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny/obovyuazky_nabu) * [Приклади поточної діяльності НАБУ](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny/pryklady_potochnoyy_dyualnosty_nabu) * [Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_agenstvo_z_pytan_zapobygannya_korupcyy_nazk) * [Повноваження НАЗК](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_agenstvo_z_pytan_zapobygannya_korupcyy_nazk/povnovazhennya_nazk) * [Члени агентства](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_agenstvo_z_pytan_zapobygannya_korupcyy_nazk/chleny_agentstva) * [Приклади поточної роботи НАЗК](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_agenstvo_z_pytan_zapobygannya_korupcyy_nazk/pryklady_potochnoyy_roboty_nazk) * [Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/sap) * [Завдання та функції САП](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/sap/sap-zavdannya) * [Державне бюро розслідувань (ДБР)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/dbr) * [Підслідність ДБР](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/dbr/dbr-pidslidnist) * [Структура і чисельність ДБР](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/dbr/dbr-struktura) * [Приклади роботи ДБР](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/dbr/dbr-pryklady) * [Вищий антикорупційний суд](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/vas) * [Повноваження ВАС](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/vas/vas_povnovagennya) * [Склад ВАС](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/vas/vas_sklad) * [Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/vas/vas_grom) # Передмова ## Програми розвитку ООН в Україні Короткий навчальний посібник **«Антикорупційний урок»** є збіркою матеріалів, які можуть бути корисні вчителям для проведення відповідного уроку у старших класах середньої школи до **Міжнародного дня боротьби з корупцією**. Цей день відзначається 9 грудня у всьому світі, згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме у цей день у 2003 році у мексиканському місті Меріда на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції. У посібнику зроблено огляд історичної генези явища корупції, розглянуто різноманітні визначення корупції, окреслено основні типи корупції, проаналізовано сучасне українське антикорупційне законодавство, представлено архітектуру новостворених антикорупційних органів, їх повноваження і функції, а також наведено приклади їх роботи. **Проект «Прозорість та доброчесність публічного сектору»** впроваджується ПРООН в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Данії у 2015-2018 роках. **Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН)** налагоджує партнерство на всіх суспільних рівнях, сприяючи розвитку країни, підвищуючи їх здатність протистояти кризам, і підтримує економічне зростання задля поліпшення життя кожної людини. ПРООН працює в 177 країнах та пропонує глобальне бачення з урахуванням специфіки місцевого розвитку для розширення прав і можливостей людини і підвищення життєздатності держав. В Україні три головні сфери діяльності ПРООН в галузі розвитку – демократичне управління та місцевий розвиток; подолання бідності, досягнення процвітання та Цілей розвитку тисячоліття; енергетика та охорона навколишнього середовища. В кожній з цих тематичних сфер ПРООН намагається врівноважити роботу з інструментарієм державної політики, адвокацією, розбудовою спроможностей партнерів і пілотуванням нових ініціатив. ПРООН працює в Україні з 1993 року. [www.ua.undp.org](https://github.com/edera/anticorruption-lecture/tree/72c759c2eb21ded46f625b0c1067391877f8cbc5/www.ua.undp.org) © Програма розвитку ООН в Україні, 2018 *Всі права захищені. Жодна частина цієї публікації не може бути відтворена, збережена в пошуковій системі або передана в будь-якій формі і будь-якими засобами, електронними, механічними, шляхом відеозапису або іншим чином, без попереднього дозволу. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та упорядникам цього видання і не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії, Програми розвитку ООН чи інших агентств ООН.* ![Logo Denmark UNDP](/files/-LWNRMKM-8O38HEbljnT) # Вступне слово Інтерактивні книги на проекті складаються з авторського структурованого теоретичного матеріалу, вбудованих відео та запитань, відповіді на які оброблюються миттєво. У запитання іноді вбудовано підказки для того, щоб читач міг глибше вивчити конкретну тему. У книзі часто застосовано стилізовані блоки, такі як «означення», «авторський алгоритм», «задача» тощо. Звертайте на них увагу. Визначення **Проект EdEra Books** — соціальний проект інтерактивної освітньої літератури, створений на базі проекту EdEra (ed-era.com). Проект створюють випускники і студенти престижних університетів України та Європи, професіонали й експерти для української молоді та всіх, хто прагне здобувати якісні знання, набувати фахових навичок за допомогою новітніх технологій. ## Технічні можливості Зліва на кожній сторінці ви бачите зміст книги. За допомогою кнопки на панелі (1) зміст можна приховувати та відкривати знову. На цій панелі є кнопка у формі букви «А». Натиснувши на неї, ви відкриєте меню, в якому можна змінювати розмір кегля, режим відображення тощо. Справа є панель (2) з соціальними мережами. Ви можете поділитися з друзями інформацією з кожної сторінки інтерактивної книги. Так ви допоможете людям дізнатися про наш проект, а також продемонструєте, що Ви дуже розумні й читаєте корисну літературу :) ![Функціонал сервісу EdEraBooks](https://rawgit.com/chudaol/ed-era-book-physics/master/book/vstupne_slovo1.png) ## Умови користування та зауваження EdEra Books – соціальний освітній проект, який дозволяє необмежене та безкоштовне використання сервісу в освітніх цілях. Будь-яке копіювання матеріалів проекту на сторонній ресурс можливе лише за умови зазначення авторства та з посиланням на проект (ed-era.com, ed-era.com/books). Команда проекту EdEra вважає, що розробка справді якісного освітнього українського продукту – результат старанної, наполегливої, творчої та колективної роботи. Тому не будьте байдужими, долучайтесь до розвитку й облагороджування цього сервісу: Напрямки співпраці: * **Редагування.** Можливо, Ви знайшли якусь граматичну чи пунктуаційну помилку. Обов'язково сповістіть нам про це! Ми виправимо її. Маємо великий обсяг матеріалу на редагування. Будемо вдячні, якщо візьметесь за цю роботу. Пишіть нам на електронну пошту. * **Експертиза.** У роботі над освітніми продуктами команда й викладачі EdEra увесь час збирають відгуки та радяться з експертами в освітній галузі. Маєте будь-які зауваження, поради, доповнення до матеріалу? Обов'язково зв'яжіться з нами! Ми робимо все, щоб матеріал на проекті був максимально якісним, і не нехтуємо експертною допомогою. **Email:** * **Матеріальна допомога.** Проект розробляється власними силами команди та небайдужих людей. Це великий, але, на нашу думку, дуже важливий для українського освітнього простору, обсяг роботи. Навіть невеликий внесок зможе допомогти прискорити і стабілізувати процес розробки та розвитку проекту. # Еволюція явища корупції: історичний ракурс Історичне коріння такого соціального явища як корупція бере свій початок ще у Стародавньому світі. Корупційні прояви зафіксовано в архівних документах **Стародавньої Греції** ІV-V ст. до н. е.: спочатку вони мали здебільшого побутовий характер і проявлялися у формі «псування їжі та питної води», а пізніше до них стали відносити аморальні вчинки (розбещеність, розпусність молоді), а також окремі суспільні правопорушення, які каралися в судовому порядку.[1](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#fn_1) Використання терміну «корупція» стосовно політики приписується давньогрецькому вченому, мислителю Аристотелю, який визначав тиранію як неправильну, зіпсовану (корумповану) форму монархії. Прикладом викриття корупційних діянь державних чиновників у **Стародавньому Римі** стала історично відома промова Марка Цицерона, виголошена ним у 75 р. до н. е. у Римському Сенаті проти намісника Сицилії, якого звинуватили жителі у вимаганні та привласненні предметів мистецтва. Коли **Цицерона** призначають керувати островом Сицилія, де вже був злодійкуватий намісник Гай Веррес, сицилійці звертаються по допомогу до адвоката Цицерона, і він сміливо виступає проти корупції. П'ять промов "Проти Верреса" стали блискучими зразками політичного красномовства: Цицерон переміг, гроші повернуті сицилійцям, а Гай Веррес був зісланий у вигнання. Пізніше імператор Риму, відомий державний, політичний діяч та полководець **Гай Юлій Цезар** запровадив досить суворе покарання за підкуп та хабарі посадовцям. Зокрема, він ввів заборону на отримання намісниками в провінціях золотих вінків від їхніх мешканців та постійно виражав своє невдоволення проявами підлабузництва. Масштаби охоплення корупційними підкупами виборців у Стародавньому Римі були настільки широкими, що римляни стали розглядати отримувані ними суми як законну плату. Оскільки Римська імперія у той час завойовували нові території та розширяла свої державні кордони, то призначені на відповідальні пости в загарбаних провінціях посадовці діставали можливість сплачувати своїм виборцям обіцяні в ході передвиборних кампаній грошові суми. Полководці Римської імперії були найбільш успішними та перспективними політиками: вони отримували посади та необмежені можливості для особистого збагачення. Пізніше це призвело до надмірного розростання бюрократичного апарату в Римській імперії, а посади стали розглядатися як вид власності, який можна було використовувати для експлуатації населення загарбаних територій та у такий спосіб отримувати прибутки. Наслідки впливу таких корупційних діянь були руйнівними та стали однією з причин розпаду Римської імперії.[3](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#fn_3) У Стародавньому Римі та Стародавніх Афінах формами протидії корупції були передусім суспільний контроль і колективна мораль. Бюрократичний апарат у Римській імперії був надмірно розгалуженим, тому корупція за таких умов процвітала. Саме в цих стародавніх містах-державах (полісах) було розроблено перші антикорупційні заходи, вжиття яких спрямовувалося на обмеження можливостей у наданні чиновниками прихованих послуг та здійсненні ними різних махінацій, пов’язаних із зловживанням наданими їм владними повноваженнями. Про державних чиновників того часу говорили: «Він приїхав бідним у заможну провінцію, а поїхав заможним із бідної провінції». Тобто йдеться про незаконне збагачення шляхом зловживання посадовим становищем. Про хабарі згадується в давньоримських «12 таблицях» (V ст. до н.е.). Свідченням існування корупції в Римській імперії можна розглядати і низку спеціальних норм щодо запобігання зловживань владними повноваженнями, які встановлено в законодавстві стародавньої Римської республіки. Давньокитайський філософ **Конфуцій** у V ст. до н. е. зауважував, що незважаючи на те, що турбота, особливо про свою сім’ю, та доброта є головними чеснотами людини. Разом з тим він застерігав, що надмірне та буквальне дотримання цих чеснот може призводити до зловживань чиновників, оскільки вони, приймаючи рішення, схильні віддавати перевагу своїм сім’ям.[4](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#fn_4) В епоху **раннього Середньовіччя** в Європі зловживання службовим становищем, незважаючи на засудження церквою корупційних проявів, ставало нерідко загальноприйнятою нормою: чим більше управління державою ставало централізованим, тим більше функцій зосереджувалось у світських та церковних чиновників, які використовували необмежену владу і безконтрольність для власного збагачення. Так, єпископів того часу характеризували У **Новий час** вважали, що корінь корупції «проростає із зневаги до всіх законів». Стверджували, що, До цієї когорти відносили тих, «хто має впливових родичів чи відомих людей, що набули собі високу репутацію», які вдаються до порушення законів, сподіваючись шляхом тиску на владу отримати для себе поблажливе та лояльне ставлення. У цьому ж ключі, писав італійський політичний діяч Нікколо Макіавеллі, який вважає головним мірилом діяльності будь-якого правителя могутність держави, задля якої можна використовувати будь – які методи і засоби. У часи **Просвітництва** стверджували, що: На **початку ХХ ст.** оцінка корупції базується вже не на аморальності людської природи, а на відносинах між державною і приватною сферою. Прийнятність корупції в тій чи іншій державі виходить з того, чи посилює корупція позицію еліти, прискорює здійснювані в суспільстві перетворення. У **Радянському Союзі** заперечували наявність явища корупції. Використовувати його почали лише наприкінці 1980-х років. Відкидаючи термін, радянська влада тим самим відкидала і явище, замінюючи його визнанням існування деяких форм корупції, наприклад хабарництва, зловживання службовим становищем тощо. Вважалося, що до корупції призводили недоліки в роботі партійних, профспілкових і державних органів, передусім у сфері виховання робітників.[8](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#fn_8) У радянській літературі, особливо енциклопедичній, корупцію було прийнято вважати явищем, притаманним певним суспільно-економічним формаціям, а саме буржуазним державам, де існувала, на думку радянських вчених, експлуатація людини людиною. Вже в далеку давнину корупція розглядалася як соціальне зло, якого потрібно уникати, позбавлятися та протидіяти йому. Історичний досвід переконливо свідчить: пороки, аморальну поведінку людини в будь-якому суспільстві неможливо викорінити повністю, – її можливо лише обмежити певною мірою. До механізмів, за допомогою яких на практиці можна реалізувати ці обмеження, можна віднести: державу, етику, мораль, релігію, медіа, громадські організації, суди та ін. > 1\. Платон. Государство. Законы. Политик / Платон. – М. : Мысль, 1998. – 798 с. – (Серия «Классическое наследие»). [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_1) > 2\. Риторика Цицерона // [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_2) > 3\. Римское право. Понятия, термины, определения: перевод с чешского / М. Бартошек; пер.: Ю. В. Пресняков; спец. науч. ред.: З. М. Черниловский. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 c. [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_3) > 4\. Соловйов В. «Історична генеза корупції» // [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_4) > 5\. Соловйов В. «Історична генеза корупції» // [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_5) > 6\. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданського / Томас Гоббс. – М., 1936. – 503 с. [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_6) > 7\. Мельник М. І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): монографія / М. І. Мельник. – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с. [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_7) > 8\. Круглов М. А. Коррупция / М. А. Круглов / Большая Советская Энциклопедия / \[ред. А. М. Прохоров]. – \[3-е изд.]. – М. : «Советская Энциклопедия», 1973. – Т. 13. – 1973. – 608 с. [↩](/evolucia_yavischa_korupcyy_storychnyu_rakurs#reffn_8) # Визначення терміну «корупція» В українській політологічній енциклопедії **корупція** (від лат. Corrumpere — псувати) означає протиправну діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.[9](/vyznachenya_termynu_korupcyya#fn_9) Так само трактує термін «корупція» і **Закон України «Про запобігання корупції»**, згідно якого, Натомість британська енциклопедія, вказує на те, що **корупція** є неправомірною і неправовою поведінкою особи, яка має на меті отримання вигоди однією особою за рахунок іншої. Вона існує за умов суспільної байдужості чи слабкості правоохоронних органів. У суспільствах, де дарування подарунків є певним ритуалом, розмежувальна лінія між тим, що прийнятно, а що ні, стирається.[11](/vyznachenya_termynu_korupcyya#fn_11) До корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє повноваженнями, зокрема, щодо розподілу якихось ресурсів, що їй не належать, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримати економічний прибуток (ренту), пов'язаний із використанням владних повноважень, а головним стримувальним чинником — ризик викриття і покарання.[12](/vyznachenya_termynu_korupcyya#fn_12) Згідно макроекономічних і політекономічних досліджень, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку країни, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення чи суспільнозначущі реформи. Визнання корупції як проблеми, що властива всім суспільствам, відбулося на міжнародному рівні саме з прийняттям Конвенції ООН проти корупції[13](/vyznachenya_termynu_korupcyya#fn_13) у 2003 р., яка стала основним міжнародним інструментом боротьби з корупцією. Конвенцію ратифікували 180 держав, підписало наразі 140 країн. Україна ратифікувала Конвенцію у 2006 р., а в 2010 р. вона набрала чинності як частина законодавства України.[14](/vyznachenya_termynu_korupcyya#fn_14) Окрім цього, у 2011 р. Україна приєдналася до глобальної ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», спрямованої на подолання корупції, підвищення прозорості та підзвітності державного апарату, впровадження електронного урядування, залучення активних громадян до процесів управління тощо. Значним позитивним нововведенням політичного життя України стала налагоджена співпраця між органами державної влади і громадянським суспільством. > 9\. Політологічна енциклопедія: навч. Посібник / укл.: Карасевич А.О., Шачковська Л.С. – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. – Кн. 3. – 768 с. [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_9) > 10\. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII // [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_10) > 11\. Encyclopedia Britannica // [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_11) > 12\. Політологічна енциклопедія: навч. Посібник / укл.: Карасевич А.О., Шачковська Л.С. – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. – Кн. 3. – 768 с. [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_12) > 13\. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції // [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_13) > 14\. United Nations Convention against Corruption Signature and Ratification Status as of 21 September 2016 // [↩](/vyznachenya_termynu_korupcyya#reffn_14) # Типи корупції Класифікація найбільш типових підходів до розуміння явища корупції в українській науці представлена розумінням корупції як підкупу і продажності державних чи інших службовців; як зловживання владою чи службовим становищем, вчиненого з корисливою метою або з особистої зацікавленості; як використання службових повноважень, статусу посади, а також її авторитету та пов’язаних із ними можливостей для задоволення особистого інтересу або групових інтересів; як елемента або різновиду організованої злочинності; як визначень, що обмежуються загальними ознаками, не дозволяючи виділити істотні ознаки цієї правової категорії. [15](/tupy_korupcyy#fn_15) Найчастіше корупцію поділяють на **корупцію низового рівня або бюрократичну корупцію** (відповідник англійською мовою - petty corruption): наприклад, отримання дозволів, хабарі тощо), **корупцію високопосадовців** (відповідник англійською мовою - grand corruption): наприклад, корупція під час проведення великих державних тендерів, недоброчесне голосування у Парламенті тощо).[16](/tupy_korupcyy#fn_16) Найбільш розпоширеними типами корупції вважають: * Хабарництво * Патронажна система * Непотизм * Захоплення держави * Лобіювання * Шахрайство * Зловживання владою або посадовим становищем * Розкрадання * Розтрата * Політична корупція > 15\. Мельник М. Політична корупція: сутність, чинники, засоби протидії / М. Мельник // Національна безпека і оборона. – 2009. – Т. 111, № 7. – С. 67–72. [↩](/tupy_korupcyy#reffn_15) > 16\. Tirole J. A Theory of Collective Reputations (with Applications to the Persistence of Corruption and to Firm Quality) / J. A. Tirole //The Review of Economic Studies. – 1996. – Vol. 63, № 1. – P. 1–22. [↩](/tupy_korupcyy#reffn_16) # Хабарництво **Хабарництво** - це сплата фіксованої суми, певного відсотка від контракту або будь-якої іншої послуги (отримання контрактів, вигоди компаніям, окремим індивідам), за виконання якої сплачуються кошти державному посадовцю. Хабарі використовуються або вимагаються для того, щоб прискорити, згладити або більш прихильно провести бюрократичні процедури, або щоб уникнути «тягаря»[17](/tupy_korupcyy/khabarnyctvo#fn_17) (наприклад, сплати податків, сплати за порушення правил дорожнього руху тощо). 1. Коли особа сама пропонує дати хабар, для отримання певного блага, прискорення процесів тощо (активне хабарництво). 2. Коли особу просять про хабар, якщо вона хоче отримати належні послуги\продукти або прискорити їх отримання, отримати послуги\продукти діяльності належної якості тощо (пасивне хабарництво). > 17\. Amundsen I. Political Corruption: An Introduction to The Issues / I. Amundsen // Chr. Michelsen Institute Working Paper. – 1999. –P. 1–39. – (Development Studies and Human Rights) \[Електронний ресурс]. – Режим доступу: [↩](/tupy_korupcyy/khabarnyctvo#reffn_17) # Патронажна система **Патронажна система**, що виникає здебільшого тоді, коли реалізація незаконних угод концентрується в руках обмеженої кількостi осіб або організацій. Діячі, які контролюють патронажні системи намагаються монополізувати владу аж до встановлення повного контролю за діяльністю легітимного уряду. # Непотизм (кумівство) **Непотизм** (дружба або «кумівство»), що призводить до виникнення несправедливих великих поступок під час укладання угод, призначення родичів, друзів на важливі посади в системі деражвного управління, пільгової купівлі власності, доступу до твердих валют тощо. На пострадянському просторі сформувався особливий тип непотизму – **«кумівство»**, під яким розуміють перевагу у наданні грошових коштів або іншого майна, працевлаштування, пільг, послуг, нематеріальних активів наближеним особам, друзям, родичам, з якими посадовець пов'язаний через напівродині стосунки (обряд хрещення дитини). «Успішні», глибоко непотичні політичні системи переростають у мафію, оскільки вони поділяють сімейні цінності та відданість лідеру. Наприклад: призначення президентом державного підприємства членів родини в апарат президента. # Захоплення держави **Захоплення держави** ( від анг. state capture) – термін, запропонований Світовим банком для його позначення впливу приватних інтересів через закони й політику на державу. # Лобіювання **Лобіювання, лобізм,** (від англ. слова «lobby» - вестибюль, передпокій, кулуари) – будь-яка спроба індивідів чи груп інтересів вплинути на урядові рішення /законодавчі ініціативи. В оригінальному значенні поняття стосується зусиль щодо впливу на голосування законодавців, просуваючи інтереси у колуарах, поза залою для голосувань.[18](/tupy_korupcyy/lobyuvannya#fn_18) Політичного відтінку це явище набуло в ХІХ ст. у США, тоді міністри й сенатори у вестибюлях готелів, де вони відпочивали, часто зустрічалися з виборцями, громадянами країни, вислуховували їхні прохання. Лобізм у якійсь формі притаманний будь-якій демократичній політичній системі, з тією різницею, що у США і деяких країнах Європи – це легалізована і зареєстрована діяльність, а в інших країнах прихована, яка здійснюється таємно і вважається формою корупції. В Україні було вже близько 8-ми невдалих спроб ухвалити закон про лобіювання. > 18\. Lobbying // [↩](/tupy_korupcyy/lobyuvannya#reffn_18) # Шахрайство **Шахрайство** – поведінка, націлена на обман або введення в оману приватної або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони; яка охоплює і хабарництво, і розтрату. Наприклад: коли державні агентства і державні представники «дають добро» на підробку товарів, торгівлю несертифікованими товарами та контрабанду. # Зловживання владою або посадовим становищем **Зловживання владою або посадовим становищем** – перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, які вчиняють для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб.[19](/tupy_korupcyy/zlovzhyvannya_vladoyu_abo_posadovym_stanovychem#fn_19) > 19\. [↩](/tupy_korupcyy/zlovzhyvannya_vladoyu_abo_posadovym_stanovychem#reffn_19) # Розкрадання **Розкрадання** – умисне незаконне привласнення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів з використанням посадового становища. # Розтрата **Розтрата** – це ситуація, коли посадовець використовує державну установу систематично для того, щоб убезпечити та розширити власні приватні бізнес-інтереси. Наприклад: процеси неправомірної приватизації, коли державна власність переходить у приватні руки за ціною, яка нижча за ринкову. # Політична корупція **Політична корупція** – це поведінка виборних осіб, покликаних виконувати функції держави (наприклад, депутатів), які відходять від обов’язків та прав (інколи мандату) державної посади для того, щоб отримати особисту вигоду. Також до політичної корупції відносять фінансування виборчої кампанії, яке передбачає надання фінансових або інших ресурсів приватним особам чи партіям в обмін на відповідне ставлення тих, які перемагають на виборах; підкуп виборців і посадовців, залучених до виборчої кампанії (купівля голосів, роздавання гречки бабусям перед виборами.); залучення державних посадовців для організації подій кампанії (наприклад, примушування всіх працівників державної агенції голосувати за певного кандидата), негласна витрата публічних коштів на потреби правлячої партії (наприклад, оплата виборчої кампанії за кошти держави, понад встановлені законом межі) або використання державних підприємств для надання ресурсів партії посадовця (наприклад, використання державних телеканалів) тощо.[20](/tupy_korupcyy/polytychna_korupcyua#fn_20) Серед чинників, які впливають на типи корупції у суспільстві: соціальна прихильність та звичаї, тобто політична культура; популярність уряду чи її відсутність; родинний зв’язок, який протиставляє норми та обов’язки офіційним правилам; ознаки політичного процесу, включаючи швидкість; зразки включення та виключення з політичного процесу; антикорупційні закони та їх упровадження; економічні характеристики, такі як рівень економічного розвитку і відносний розмір державного сектору.[21](/tupy_korupcyy/polytychna_korupcyua#fn_21) > 21\. Johnston M. The Political Consequences of Corruption: A Reassessment / M. Johnston // Comparative Politics. – 1986. – Vol. 18, № 4. – P. 459–477. [↩](/tupy_korupcyy/polytychna_korupcyua#reffn_21) # Чинне законодавство Українське законодавство значно еволюціонувало з моменту проголошення незалежності. Насамперед це стосується сфери запобігання корупції. Більшість змін, щоправда, відбулися після Революції Гідності. Загалом, законодавство у цій сфері поділяється на 2 види. Зовнішнє, тобто міжнародне. Та внутрішнє — національне. Вони регулюють відносини щодо запобігання та протидії корупції як на публічному (держава-держава), так і приватному (особа-держава) рівнях. ## Міжнародне законодавство * [Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16) від 31 жовтня 2003 року зобов’язує держав-учасниць створити кілька антикорупційних інструментів. Вони спрямовані на запобігання корупції, зокрема, внутрішнє та зовнішнє отримання хабара, привласнення, торгівля з пов’язаними особами та відмивання коштів. Конвенція посилює міжнародне співробітництво у сфері розслідування злочинів та надає ефективні юридичні механізми щодо повернення активів, технічної допомоги та обміну інформацією. * [Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_101) № ETS173 від 27 січня 1999 року містить перелік визначених заходів. Їх необхідно вжити на національному рівні, щоб боротися з корупцією. Насамперед це стосується зловживання впливом, відмивання доходів, отриманих від злочинів, пов'язаних із корупцією, дачі та одержання хабарів у приватній та публічні сферах, а також створення відповідних органів за необхідності. * [Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_172) від 15 травня 2003 року № ETS 191 зобов’язує держав-учасниць встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за умисну обіцянку, пропонування чи надання будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги арбітру, який здійснює свої функції відповідно до арбітражного законодавства відповідної держави. * [Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією]() від 4 листопада 1999 рокузобов’язує держав-учасниць вдосконалити національне законодавство щодо боротьби з корупцією та передбачити дієві механізми захисту прав у разі їх порушення. Конвенція також посилює міжнародне співробітництво у питаннях, що стосуються цивільного провадження у справах про корупцію. Зокрема, щодо вручення документів, збирання доказів в інших країнах, юрисдикції, визнання та виконання рішень судових органів іноземних держав. * [Угода про створення групи держав по боротьбі з корупцією](http://zakon.rada.gov.ua/go/994_145) (GRECO/ГРЕКО) встановлює антикорупційні стандарти до діяльності держави та контролює відповідність практики цим стандартам. Допомагає виявити недоліки в національній антикорупційній політиці та пропонує необхідні законодавчі, інституційні чи оперативні заходи. Надає майданчик для обміну найкращими рішеннями в галузі викриття й запобігання корупції. ## Національне законодавство * [Закон України “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія)](http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1699-18) на 2014-2017 роки» Стратегія покликана визначити першочергові заходи із запобігання та протидії корупції, що повинні створити основу для подальшого проведення реформи у цій сфері, закласти засади формування та реалізація державної антикорупційної політики, запобігання корупції, покарання за корупцію, формування негативного ставлення до корупції, та оцінки результатів та механізм реалізації антикорупційної стратегії. * [Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18) визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). * [Закон України «Про запобігання корупції»](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні. Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів. Правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Закладає засади функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції. * [Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18) визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). * [Закон України «Про Державне бюро розслідувань»](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19) визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань (ДБР). * [Закон України «Про Вищий антикорупційний суд»](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19) визначає правові основи організації та діяльності Вищого антикорупційного суду України (ВАС). * [Закон України «Про прокуратуру»](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18) у частині про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Цей нормативно-правовий акт визначає правові основи організації та діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). # Структура антикорупційних органів України 1. [Національна рада з питань антикорупційної політики](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky) 2. [Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny) 3. [Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_agenstvo_z_pytan_zapobygannya_korupcyy_nazk) 4. [Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/sap) 5. [Державне бюро розслідувань (ДБР)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/dbr) 6. [Вищий антикорупційний суд (ВАС)](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/vas) # Національна рада з питань антикорупційної політики **Національна рада з питань антикорупційної політики** – це консультативно-дорадчий орган при Президентові України,[26](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky#fn_26) який надає рекомендації щодо напрямів розвитку антикорупційної політики України. Національну раду очолює голова, який призначається Президентом України. Виконавчим секретарем Національної ради є за посадою Заступник Глави Адміністрації Президента України, до відання якого віднесено питання протидії корупції. До складу Національної ради також входять: 1. Заступник Глави Адміністрації Президента України, до відання якого належать питання правового забезпечення реалізації Президентом України визначених Конституцією України повноважень; 2. голова комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією (за згодою); 3. дві особи, кандидатури яких запропоновано Кабінетом Міністрів України; 4. особа, кандидатуру якої пропонує Рада суддів України (за згодою); 5. особа, кандидатуру якої пропонує Генеральний прокурор України (за згодою); 6. особа, кандидатуру якої пропонує Голова Рахункової палати (за згодою); 7. сім представників громадських об'єднань та/або громадських експертів, які мають досвід підготовки пропозицій щодо формування та реалізації антикорупційної політики (за згодою); 8. один представник від всеукраїнських асоціацій місцевого самоврядування (за згодою); 9. два представники від об'єднань підприємців (бізнес-асоціацій); 10. глава делегації України для участі в роботі Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO); 11. бізнес-омбудсмен. Персональний склад Національної ради затверджує Президент України. Основною організаційною формою роботи Національної ради є засідання, які проводяться за потреби, але не рідше одного разу на два місяці. Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від її складу. Рішення Національної ради приймається на засіданні більшістю голосів від її складу. > 26\. Указ Президента України «Про Національну раду з питань антикорупційної політики» від 14.10.2014 № 808/2014 // [↩](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalna_rada_z_pytan_antycorupcyunoy_polytyky#reffn_26) # Завдання національної ради з питань антикорупційної політики **Основними завданнями Національної ради є:** 1. підготовка та подання Президентові України пропозицій щодо визначення, актуалізації та вдосконалення антикорупційної стратегії; 2. здійснення системного аналізу стану запобігання і протидії корупції в Україні, ефективності реалізації антикорупційної стратегії, заходів, що вживаються для запобігання і протидії корупції; 3. підготовка та надання Президентові України узгоджених пропозицій щодо поліпшення координації та взаємодії між суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії корупції; 4. оцінка стану та сприяння реалізації рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), інших провідних міжнародних організацій щодо запобігання і протидії корупції, підвищення ефективності міжнародного співробітництва України у цій сфері; 5. сприяння науково-методичному забезпеченню з питань запобігання і протидії корупції. Національна рада відповідно до покладених на неї основних завдань: 1. здійснює комплексну оцінку ситуації і тенденцій у сфері запобігання і протидії корупції в Україні, аналізує національне антикорупційне законодавство та заходи щодо його виконання; 2. здійснює моніторинг та аналіз ефективності реалізації антикорупційної стратегії, вносить пропозиції щодо поліпшення взаємодії органів, відповідальних за її імплементацію; 3. бере участь у підготовці для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України законопроектів у сфері запобігання і протидії корупції; 4. готує пропозиції щодо законопроектів, проектів інших нормативно-правових актів у сфері запобігання і протидії корупції; 5. бере участь у підготовці послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України в частині реалізації антикорупційної політики; 6. організовує вивчення громадської думки з питань, що розглядаються Національною радою, забезпечує висвітлення у засобах масової інформації результатів своєї роботи; 7. сприяє науково-методичному забезпеченню з питань запобігання і протидії корупції, проведенню аналітичних досліджень, розробленню методичних рекомендацій у цій сфері; 8. готує пропозиції щодо підвищення ефективності міжнародного співробітництва України у сфері запобігання і протидії корупції. # Склад національної ради з питань антикорупційної політики До складу Національної ради увійшли: * ДЖЕМІЛЄВ Мустафа - Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, голова Національної ради * КОНДРАТЮК Валерій - Заступник Глави Адміністрації Президента України, виконавчий секретар Національної ради * АНДРІЄНКО Ярослав - радник Голови Рахункової палати (за згодою) * БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович - глава делегації України для участі в роботі Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) * ГУНДЕР Андрій - президент Американської торговельної палати в Україні (за згодою) * ДЕРЕВ'ЯНКО Ганна - виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (за згодою) * ЗІСЕЛЬС Йосип - виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України (за згодою) * МАРУСОВ Андрій - голова правління громадської організації "Трансперенсі Інтернешнл Україна" (за згодою) * МЕЛЕШЕВИЧ Андрій - президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" (за згодою) * НЕФЬОДОВ Максим - заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України * ПІТЦИК Мирослав - виконавчий директор Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" (за згодою) * САМБОЖУК Нікіта - уповноважений представник з питань антикорупційної діяльності міжнародної громадської організації "Міжнародний комітет захисту прав людини" (за згодою) * СЕВОСТЬЯНОВА Наталія - перший заступник Міністра юстиції України * СІМОНЕНКО Валентина - голова Ради суддів України, суддя Верховного Суду України (за згодою) * СОБОЛЄВ Єгор - голова Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (за згодою) * СТОЛЯРЧУК Юрій - заступник Генерального прокурора України (за згодою) * ТКАЛІЧ Тарас - голова громадської організації "Всеукраїнська спілка ветеранів АТО" (за згодою) * ФІЛАТОВ Олексій - Заступник Глави Адміністрації Президента України * ХАВРОНЮК Микола - директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ (за згодою) * ШЕМЕТА Альгірдас - бізнес-омбудсмен (за згодою) У 2016 р. Рада збиралася два рази. # Національне антикорупційне бюро України **Національне антикорупційне бюро України** (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, який виявляє, припиняє, розслідує і розкриває корупційні правопоручення і запобігає вчиненню нових. [27](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny#fn_27) Національне бюро є юридичною особою публічного права. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені висопосадовцями особами (наприклад, Президентом України, народними депутатами, Прем’єр-Міністром України, міністрами, прокурорами, суддями тощо), уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Національне бюро утворюється Президентом України, очолюється Директором, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України за наявності підстав, за пропозицією не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може прийняти рішення про звільнення Директора Національного бюро з посади. Директор Національного бюро призначається строком на сім років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд. Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь (не більше 7-ми). Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 200 осіб начальницького складу. До структури управлінь Національного бюро можуть входити підрозділи детективів, що здійснюють оперативно-розшукові та слідчі дії, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи. > 27\. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Національне антикорупційне бюро України” від 14.10.2014 № 1698-VII // [↩](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny#reffn_27) # Підслідність НАБУ НАБУ розслідує наступні типи кримінальних злочинів: * Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 Кримінального кодексу України);[28](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny/pydslydnyst_nabu#fn_28) * Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації (ст. 206-2 ККУ) * Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 ККУ) * Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 ККУ) * Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закон (ст. 211 ККУ) * Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ) * Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ) * Декларування недостовірної інформації (ст. 366-1 ККУ) * Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ) * Незаконне збагачення (Ст. 368-2 ККУ) * Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (Ст. 369 ККУ) * Зловживання впливом (Ст. 369-2 ККУ) * Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (Ст. 410 ККУ) > 28\. Кримінальний кодекс України // [↩](/structura_antycorupzyunyukh_organyv_ukrayny/nacyonalne_antycorupcyune_byuro_ukrayny/pydslydnyst_nabu#reffn_28) # Обов’язки НАБУ Національне антикорупційне бюро, відповідно до ст.16 Закону: 1. здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; 2. здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом; 3. вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт; 4. взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами для виконання своїх обов’язків; 5. здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро; 6. забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому кримінальних правопорушеннях; 7. забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення; 8. звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи; 9. здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. 16 квітня 2015 року Директором НАБУ було призначено Аретема Ситника. Територіальні управління НАБУ створено в Львові, Харкові та Одесі. # Приклади поточної діяльності НАБУ 1. Повідомлено про підозру посадовцям ТОВ «Енергія-Новий Розділ», ТОВ «Енергія-Новояворівськ» та ТОВ «Енергія» (збитки державі — понад 1,4 млрд грн), екс-директору компанії «Zealand Holdings Inc.» та екс-президенту ПрАТ «Сі Трайдент» (збитки державі — 219 млн грн). 2. Затримано фігурантів двох кримінальних проваджень, які переховувалися від слідства. Один із них – учасник схеми з заволодіння 259,2 млн грн бюджетних коштів, призначених для реалізації нацпроектів «Якісна вода» та «Олімпійська надія-2022». Інший – імовірний спільник депутата Одеської облради, який підозрюється у пропозиції 500 тис. дол. США неправомірної вигоди співробітнику НАБУ. 3. До суду скеровано справи стосовно: зловживання службовим становищем трьома посадовцями ПАТ «Укрзалізниця» (збитки державі – 7,3 млн дол. США), службовими особами Запорізької обласної клінічної лікарні і Запорізької ОДА (збитки державі – 13 млн грн), а також стосовно незадекларованих активів і незаконного збагачення голови Держаудитслужби України. 4. Завершено розслідування фактів розтрати 14,5 млн грн при закупівлі рюкзаків для потреб Міністерства внутрішніх справ України. 5. Відкрито для ознайомлення матеріали справи щодо заволодіння понад 247 млн грн ДП «Адміністрація морських портів України». 6. Завершено розслідування так званої «бурштинової справи». У «газовій» відкрито доступ до матеріалів слідства двом особам. 7. Затримано посадовця Служби безпеки України при одержанні 47,5 тис. дол. США неправомірної вигоди. [Звіт НАБУ за І півріччя 2018 року](https://nabu.gov.ua/sites/default/files/reports/zvit_10.08.2018_sayt.pdf) # Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) **Національне агентство з питань запобігання корупції** – центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики, формує правила попередження корупції і підвищення прозорості публічного сектору. Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п’ять членів. Національне агентство створено Кабінетом Міністрів України, відповідає перед Верховною Радою України і підконтрольне їй та підзвітне Кабінету Міністрів України. Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу. Членів Національного агентства призначає на посаду Кабінет Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду понад два строки поспіль. Голова Національного агентства обирається агентством строком на два роки з числа його членів. Одна й та сама особа не може обіймати цю посаду два строки поспіль. Основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджує Національне агентство запобігання корупції. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу. # Повноваження НАЗК Національне агентство відповідає за: 1. проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції; 2. розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії; 3. підготовка та подання в установленому законом порядку до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики; 4. формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів з цих питань; 5. організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції; 6. здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; 7. координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм; 8. здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 1. здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 2. затвердження розподілу коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, відповідно до закону; 9. забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення; 10. координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції; 11. погодження антикорупційних програм державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, розробка типової антикорупційної програми юридичної особи; 12. здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав, у зв’язку з таким інформуванням; 13. організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування (крім підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування); 14. надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; 15. інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції; 16. залучення громадськості до формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики; 17. координація виконання міжнародних зобов’язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями в межах своєї компетенції; 18. обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями; 19. інші повноваження, визначені законом. # Члени агентства * Мангул Олександр Анатолійович — Голова НАЗК від 17 січня 2018 року; * Патюк Станіслав Станіславович — Заступник Голови НАЗК від 17 січня 2018 року; * Корчак Наталія Миколаївна — Член НАЗК від 11 грудня 2015 року, колишня Голова НАЗК; * Серьогін Олександр Юрійович — Член НАЗК від від 18 серпня 2017 року; * Скопич Олександр Дмитрович — Член НАЗК від 11 грудня 2015 року. # Приклади поточної роботи НАЗК 1. Протягом 2017 року до НАЗК подано 1 448 804 електронні документи, з яких 1 240 605 декларацій, 169 525 виправлених декларацій, 38 674 повідомлень про зміни в [майновому стані.](https://nazk.gov.ua/sites/default/files/dodatok_2_zvit_pro_diyalnist.pdf) 2. Політичні партії, які отримують державне фінансування, зобов'язані пройти зовнішній незалежний фінансовий аудит звітності про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. У 2017 році державне фінансування склало 442 399,4 тис. грн. 3. Станом на жовтень 2018 року подано 1 076 052 е-декларацій та надано 762 роз’ясненя про наявність/відсутність реального [конфлікту інтересів.](https://nazk.gov.ua/sites/default/files/docs/2018/pro_nazk/statystychni_danni_pro_nazk_zhovten_2018_roku.png) # Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) **Спеціалізована антикорупційна прокуратура** — самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, створений Наказом Генерального прокурора Віктора Шокіна від 22 вересня 2015 року. Повноваження САП полягають у: * здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України; * підтриманні державного обвинувачення у відповідних провадженнях; * представництві інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов'язаних із \* корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями. Генеральний прокурор утворює Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, визначає її структуру та штат (кількість персоналу) за погодженням з Директором НАБУ. При цьому керівник САП підпорядкований безпосередньо Генеральному прокуророві і є його заступником. До загальної структури входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовані в тих ж містах, що й територіальні управління НАБУ. Цікаво, що САП розміщена в тих же службових приміщеннях НАБУ або в службових приміщеннях прокуратури, які розташовані окремо від інших службових приміщень прокуратури. # Завдання та функції САП 1. Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України. 2. Виконання вимог закону під час приймання, реєстрації, розгляду та вирішення заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 3. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування Національним антикорупційним бюро України кримінальних правопорушень та оскарження незаконних судових рішень на стадії досудового розслідування і судового розгляду. 4. Підтримання державного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях, розслідуваних Національним антикорупційним бюро України. 5. Забезпечення в межах компетенції відшкодування збитків, завданих кримінальними правопорушеннями. 6. Забезпечення застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження. 7. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених Законом України «Про прокуратуру» і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями. 8. Здійснення у межах [реалізації функцій](http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0149900-16) Спеціалізованої антикорупційної прокуратури міжнародного співробітництва. # Державне бюро розслідувань (ДБР) **Державне бюро розслідувань** — новий орган, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. Йому переходять функції досудового розслідування від прокуратури, а за прокуратурою залишається функція нагляду. Створення ДБР передбачалося у Перехідних положеннях Конституції України ще у 1996 році. Проте з того часу до моменту власне створення пройшло майже 19 років! Відповідний закон про створення Державного бюро розслідувань ВРУ прийняла 12 листопада 2015 року. **У підслідності ДБР** – найвищі посадовці, судді, працівники правоохоронних органів, ті, хто вчинив військові злочини. Перелічені особи мають можливість безпосереднього впливу на перебіг кримінального провадження, саме тому в Законі широко прописані гарантії незалежності органу. ДБР — український аналог американського FBI, Федерального бюро розслідувань. **Підслідність** - розподілення кримінальних проваджень між органами, які мають право вести таке розслідування. Вона визначена у [Кримінальному процесуальному кодексі України](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17). # Підслідність ДБР Державне бюро розслідувань покликано запобігати, виявляти, припиняти, розкривати і розслідувати злочини, що вчинили: 1. Вищі посадові особи: * Президент України, повноваження якого припинено; * Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник та заступник міністра; * Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України; * Член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України; * Голова Фонду державного майна України, його перший заступник і заступник; * член Центральної виборчої комісії; * народний депутат України; * Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; * Генеральний прокурор України, його перший заступник і заступник; * Директор Національного антикорупційного бюро України; * Голова Національного банку України, його перший заступник і заступник; * Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник і заступник; * Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник і заступник; * Радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України; * суддя; * працівник правоохоронного органу; * особа, посада якої належить до категорії «А», крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного Бюро України. 2. Службові особи НАБУ та САП: службові особи Національного антикорупційного бюро України; заступник Генерального прокурора-керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; інші прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 3. Особи, які вчинили військові злочини, крім розголошення державної таємниці. # Структура і чисельність ДБР 21 грудня 2017 року Наказом №1 було затверджено структуру Державного бюро розслідувань: центральний апарат, сім територіальних управлінь, Академія та Наукового-дослідний інститут. До центрального апарату ДБР входять 15 управлінь та 4 самостійні відділи. Територіальні управління відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» поділяються на: 1. Львівське територіальне управління, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області; 2. Хмельницьке територіальне управління, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області; 3. Миколаївське територіальне управління, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області; 4. Мелітопольське територіальне управління, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь; 5. Полтавське територіальне управління, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області; 6. Краматорське територіальне управління, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області; Київське територіальне управління, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області. Гранична чисельність працівників центрального апарату та територіальних органів – 1500 осіб. # Приклади роботи ДБР 27 листопада — день початку роботи Державного бюро розслідувань. У цей день запрацювали центральний апарат та сім територіальних управлінь, а слідчі розпочали перші кримінальні провадження за фактом можливого отримання неправомірної вигоди та за фактом можливого отримання неправомірної вигоди у великих розмірах працівниками правоохоронних органів. Загалом 27 листопада розпочали роботу 300 слідчих ДБР. Провадження, уже відкриті Генеральною прокуратурою України, не будуть передані до ДБР. # Вищий антикорупційний суд **Вищий антикорупційний суд** — це постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України. Суд знаходиться у місті Київ. У ВАС утворюється Апеляційна палата, що має окремого голову, приміщення, фінансування та секретаріат. Завдання Вищого антикорупційного суду — здійснення правосуддя з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов’язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Перехідні положення [Закону України](http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19#n16) «Про вищий антикорупційний суд» містять вказівку на орієнтовну дату початку роботи суду: не пізніше 12 місяців з дня набрання чинності Законом, тобто не пізніше 14 червня 2019 року. До цього строку необхідно відібрати 35 суддів, щонайменше 10 з яких мають бути суддями Апеляційної палати ВАС. Законом також визначаються спеціальні вимоги до кандидатів на посаду судді ВАС. А саме: * стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років; * науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права (щонайменше сім років); * досвід професійної діяльності адвоката (щонайменше сім років); * сукупний стаж (досвід) вищезазначеної діяльності — щонайменше сім років. # Повноваження ВАС Вищий антикорупційний суд: * здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів, віднесених до його підсудності, а також здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб; * аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності. Інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності. Оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті. Територіальна юрисдикція (підсудність) Вищого антикорупційного суду поширюється на всю територію України. # Склад ВАС Кількість суддів Вищого антикорупційного суду визначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цього суду. Та із окремим встановленням кількості суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (у межах кількості суддів Вищого антикорупційного суду). 31 липня 2018 року Вища рада правосуддя погодила кількість суддів — 39 штатних одиниць. Із них 12 – кількість штатних одиниць суддів Апеляційної палати ВАС. Вимоги щодо кандидатів на посаду судді ВАС: * вік від 30 до 65 років; * вища юридична освіта; * наявний стаж (на вибір): * на посаді судді не менше п’яти років; * наукової роботи у сфері права — щонайменше сім років (плюс вимога мати науковий ступінь у сфері права); * роботи адвокатом. Зокрема, щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення (щонайменше сім років); * сукупний стаж вищенаведених пунктів — щонайменше сім років. При цьому не зможуть претендувати на посаду судді особи: * яким вироком заборонено обіймати посади або займатися діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (незалежно від зняття чи погашення судимості); * які мали судимість за вчинення будь-якого умисного злочину; незалежно від зняття чи погашення такої судимості; * відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (зокрема, якщо особа входила до керівного органу або наглядового органу юридичної особи, відомості про яку внесені до вказаного реєстру). * які впродовж 10 років, що передують призначенню на посаду судді, працювали (проходили службу) в органах прокуратури, внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державному бюро розслідувань, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податковій міліції, Службі безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції та деяких інших органах, пов’язаних із функцією контролю та забезпечення правопорядку (вичерпний перелік міститься у Законі), а також обіймали політичні посади, мали представницький мандат. * які впродовж останніх 5 років входили до складу керівних органів політичної партії або перебували у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією. У сукупності ці вимоги та обмеження покликані забезпечити відсів недоброчесних та недобросовісних або корумпованих кандидатів. # Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) Громадська рада міжнародних експертів — це допоміжний орган Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) при обранні суддів ВАС. Громадська рада складається з шести членів, які призначаються ВККС виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері протидії корупції. ВККС визначилася з іменами членів Громадської ради міжнародних експертів 6 листопада 2018 року. До неї увійшли: * Аурелійус Гутаускас (суддя Верховного суду Литви); * Тед Зажечни (суддя Суду королівської лави у провінції Саскачеван, Канада); * Мір’яна Лазарова-Трайковська (екс-голова першої секції ЄСПЛ); * Сер Ентоні Хупер (суддя Апеляційного суду Великої Британії у відставці); * Лорна Харріс (британський прокурор у відставці); * Флемінг Денкер (колишній заступник державного прокурора з розслідування особливо важливих економічних злочинів з Данії). Строк їх повноважень — два роки.