Чинне законодавство
Last updated
Was this helpful?
Last updated
Was this helpful?
Українське законодавство значно еволюціонувало з моменту проголошення незалежності. Насамперед це стосується сфери запобігання корупції. Більшість змін, щоправда, відбулися після Революції Гідності.
Загалом, законодавство у цій сфері поділяється на 2 види. Зовнішнє, тобто міжнародне. Та внутрішнє — національне. Вони регулюють відносини щодо запобігання та протидії корупції як на публічному (держава-держава), так і приватному (особа-держава) рівнях.
від 31 жовтня 2003 року зобов’язує держав-учасниць створити кілька антикорупційних інструментів. Вони спрямовані на запобігання корупції, зокрема, внутрішнє та зовнішнє отримання хабара, привласнення, торгівля з пов’язаними особами та відмивання коштів. Конвенція посилює міжнародне співробітництво у сфері розслідування злочинів та надає ефективні юридичні механізми щодо повернення активів, технічної допомоги та обміну інформацією.
№ ETS173 від 27 січня 1999 року містить перелік визначених заходів. Їх необхідно вжити на національному рівні, щоб боротися з корупцією. Насамперед це стосується зловживання впливом, відмивання доходів, отриманих від злочинів, пов'язаних із корупцією, дачі та одержання хабарів у приватній та публічні сферах, а також створення відповідних органів за необхідності.
від 15 травня 2003 року № ETS 191 зобов’язує держав-учасниць встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за умисну обіцянку, пропонування чи надання будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги арбітру, який здійснює свої функції відповідно до арбітражного законодавства відповідної держави.
від 4 листопада 1999 рокузобов’язує держав-учасниць вдосконалити національне законодавство щодо боротьби з корупцією та передбачити дієві механізми захисту прав у разі їх порушення. Конвенція також посилює міжнародне співробітництво у питаннях, що стосуються цивільного провадження у справах про корупцію. Зокрема, щодо вручення документів, збирання доказів в інших країнах, юрисдикції, визнання та виконання рішень судових органів іноземних держав.
(GRECO/ГРЕКО) встановлює антикорупційні стандарти до діяльності держави та контролює відповідність практики цим стандартам. Допомагає виявити недоліки в національній антикорупційній політиці та пропонує необхідні законодавчі, інституційні чи оперативні заходи. Надає майданчик для обміну найкращими рішеннями в галузі викриття й запобігання корупції.
на 2014-2017 роки» Стратегія покликана визначити першочергові заходи із запобігання та протидії корупції, що повинні створити основу для подальшого проведення реформи у цій сфері, закласти засади формування та реалізація державної антикорупційної політики, запобігання корупції, покарання за корупцію, формування негативного ставлення до корупції, та оцінки результатів та механізм реалізації антикорупційної стратегії.
визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні. Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів. Правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Закладає засади функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції.
визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань (ДБР).
визначає правові основи організації та діяльності Вищого антикорупційного суду України (ВАС).
у частині про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Цей нормативно-правовий акт визначає правові основи організації та діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).