Визначення терміну «корупція»

В українській політологічній енциклопедії корупція (від лат. Corrumpere — псувати) означає протиправну діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.9

Так само трактує термін «корупція» і Закон України «Про запобігання корупції», згідно якого,

корупція - це використання посадовою особою, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.10

Натомість британська енциклопедія, вказує на те, що корупція є неправомірною і неправовою поведінкою особи, яка має на меті отримання вигоди однією особою за рахунок іншої. Вона існує за умов суспільної байдужості чи слабкості правоохоронних органів. У суспільствах, де дарування подарунків є певним ритуалом, розмежувальна лінія між тим, що прийнятно, а що ні, стирається.11

До корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє повноваженнями, зокрема, щодо розподілу якихось ресурсів, що їй не належать, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримати економічний прибуток (ренту), пов'язаний із використанням владних повноважень, а головним стримувальним чинником — ризик викриття і покарання.12

Згідно макроекономічних і політекономічних досліджень, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку країни, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення чи суспільнозначущі реформи.

Визнання корупції як проблеми, що властива всім суспільствам, відбулося на міжнародному рівні саме з прийняттям Конвенції ООН проти корупції13 у 2003 р., яка стала основним міжнародним інструментом боротьби з корупцією. Конвенцію ратифікували 180 держав, підписало наразі 140 країн. Україна ратифікувала Конвенцію у 2006 р., а в 2010 р. вона набрала чинності як частина законодавства України.14

Окрім цього, у 2011 р. Україна приєдналася до глобальної ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», спрямованої на подолання корупції, підвищення прозорості та підзвітності державного апарату, впровадження електронного урядування, залучення активних громадян до процесів управління тощо. Значним позитивним нововведенням політичного життя України стала налагоджена співпраця між органами державної влади і громадянським суспільством.

9. Політологічна енциклопедія: навч. Посібник / укл.: Карасевич А.О., Шачковська Л.С. – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. – Кн. 3. – 768 с.
10. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18
11. Encyclopedia Britannica // https://www.britannica.com/topic/corruption-law
12. Політологічна енциклопедія: навч. Посібник / укл.: Карасевич А.О., Шачковська Л.С. – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. – Кн. 3. – 768 с.
13. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_c16
14. United Nations Convention against Corruption Signature and Ratification Status as of 21 September 2016 // https://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/signatories.html